Давним-давно, коли планета ще тільки починала своє існування, в розумі людей не було жодної думки. В ті часи люди жили щирим безтурботним життям, без викривлень та ілюзій, без оцінок і порівнянь. Для всіх існувала лише кришталево чиста свідомість і Живе Дихаюче Життя.
Та ось одного разу людству стало нудно. Вони відчули гостру потребу в розвитку. Тоді вони прийшли до найстарішого Мудреця на планеті і озвучили своє бажання. Мудрець вислухав їх і звернувся до Всесвіту.
— О, Велике Все, Що Знає Про Все! Ми б хотіли пізнати щось більше, ніж знаємо зараз. Чи можеш ти нам допомогти?
Всесвіт почув Мудреця, трішки подумав і викликав до себе Еволюцію.
— Прийшов твій час. Людство просить щось нове. Їм захотілось розвиватися.
Еволюція зраділа такій нагоді і одразу ж явила людям те, чого вони ще не знали — першу в світі Думку.
«Я мислю, отже я існую» — почув Мудрець у своїй голові і стрепенувся.
За все своє життя він чув лише тишу, а тут… Йому здалося, що поряд хтось є. Але озирнувшись навкруги, він нікого не побачив.

— Хто ти? — запитав мудрець.
— Я твоя Думка. Я живу в твоїй голові. Віднині ми будемо жити разом.
— Навіщо ти прийшла?
— Щоб дати тобі корисну пораду, як людство може розвиватися. Адже цього ти просив у Всесвіту.
— Дійсно. А що ти вмієш думати?
— Багато всього. Та найголовніше, що я хочу тобі повідати — як створити світло.
— Навіщо нам світло, коли у нас є сонце?
— Сонце світить вам лише вдень, а світло буде світити вам ще й вночі.
І думка розповіла йому все, що знала. Наступного дня у людства зʼявилося електричне світло.
Еволюція від радості, що у неї все вийшло, вирішила підкинути людям ще кілька корисних думок. Оселившись в людських головах, вони стали перетворюватися на геніальні відкриття.

Так на планеті зʼявилася купа зручностей, без яких люди вже не уявляли собі існування. А Еволюція підкидала їм ще і ще геніальних думок.
Спочатку це було надзвичайно круто. Думки жили в злагоді з людьми, допомагаючи їм розвиватися та впорядковувати їхні життя.
Але згодом їх стало так багато, що в головах людей забракло місця. Думки почали штовхатися, кричати та стрибати з однієї на одну, вимагаючи у своїх господарів уваги, визнання та першості.
Тим часом Еволюція була захоплена своєю місією. Однією з її найрозкішніших подарунків людству була Всесвітня інтернет-мережа. Це був справжній бум. Тепер люди могли дізнатися про все на світі, спілкуватися та бачити близьких, які знаходилися за тисячі кілометрів, замовляти квитки в інтернеті, купувати речі і навіть їжу.
Але разом з тим у мережі було так багато чужих думок, що люди геть втратили здоровий глузд. Кудись поділась їхня здатність відрізняти свої інсайти від чужих, правду від брехні, а найголовніше — вони остаточно втратили контакт з Реальним Живим Життям.
Настала Епоха Великого Хаосу.

Коли Еволюція схаменулася, було вже надто пізно. Замість того, щоб взяти з вселенської мережі найважливіше і навчитися бути свідомими та вибірковими, люди почали хапати все підряд. І це «все підряд» почало руйнувати їх. Лінь, Розхлябаність, Неуважність, Розосередженість, Неусвідомленість стали панами людських життів.
Деградація і Регрес потроху витісняли Еволюцію і Прогрес. А розумні та мудрі думки були нещадно виштовхані думками-паразитами, думками-брехнями та порожніми домислами.
Тоді Еволюція звернулася по допомогу до Всесвіту.
Всесвіт, почувши її розповідь, голосно засміявся і сказав, що він передбачав такий розвиток подій.
— Ти загралася, Еволюціє. А люди в гонитві за розвитком геть забули про Живе Життя. Людство може врятувати лише одне — зупинка думок в їхніх головах. Але їх стало так багато, що тепер невідомо, чи вдасться їм це зробити.
Він знову засміявся.
— Чому ти смієшся? Зараз не до жартів! Людство в біді і потребує допомоги! — образилась Еволюція.
— Я сміюся від того, що істина в простоті. Потрібно просто припинити потік думок і бути в тут і зараз. Але цього не станеться, доки керувати людством будеш ти і твої думки. Еволюція і зупинка несумісні. Розумієш?
— Але я не хочу покидати планету! Я виконую дуже важливу місію! — обурено вигукнула Еволюція.
— Всьому свій час. І зараз час для паузи. Якщо ти хочеш, щоб твої думки перетворювалися на геніальні відкриття, а не на купу мотлоху в людських головах, відступи. Перепочинь трохи.
Еволюція розгнівалася, тупнула ніжкою і пішла, гучно грюкнувши дверима!
І раптом все затихло.
……………………..
Дзень! Дзень! Дзень! — почулося звідусіль. Мільйони космічних дзвіночків враз пронизали вселенський простір.
Це бриніла Тиша.

На планеті стало тихо-тихо. Хтось сприйняв це як страшну порожнечу, а хтось як благодатний дзен. Ніде не було чути й звуку. Це була сама простота і невимушеність.
В цей момент зупинилися всі думки, і кожна людина пізнала справжнє тихе щастя.
«Щастя любить Тишу.
А Тиша любить Щастя».
Такою була промова, яка прозвучала мільйонами космічних дзвіночків.
Ці слова відгукнулися в серці кожного.
В одну мить всі люди на планеті зрозуміли причину своїх нещасть — їм просто потрібно час від часу зупинятися, слухати себе і бути дуже обережними з думками.
З того часу кожна людина почала свято цінувати хвилини тиші. А премудрі думки, які надбала шляхом власного досвіду, складала у Скриньку Своїх Цінностей.
А Еволюція?
А Еволюція змирилася з тим, що її вихід на сцену був періодичним. Віднині вона вміла вчасно зупинятися і давати людям перепочити у щасливій тиші.

©️ ЭVA Іщенко 👑
!Увага! Цей контент та всі публікації на сайті www.ishchenko.pro є авторськими та захищені авторським правом! Копіювання часткове або повне ЗАБОРОНЕНО без вказівки активного посилання на джерело!
Щиро дякую Повчалька казка. Коли читала при словах Дзень Дзень в середні щось колихнулось. Аж мурашки по тілу пішли. Дякую Вам Ево. Дякую, що надаєте можливість пізнавати себе та світ.
Надважлива казкащозовсімнеказка!
Дякую, Ево, за такі прості слова. Вони надихають ще з більшою довірою ставитися до власних почуттів та думок, ще турботливіше відноситися до внутрішньої тиші.
Так Тиша,це те що всiм потрiбно.
Кожна думка-смiття в просторi,треба вимiсти все,хай буде чисто! А думка яка заходить буде мудра,яка прошла крiзь серце!
Дуже цікаво і вчасно,а головне свідомо правильно. Не всі можуть зупинятися щоб усвідомитися і перепочивши приймати правельні рішиння. Раніше нас зупиняли тільки хвороби,а тепер можливості. І це добре. Дякую.
Дуже легко читається казка. Але яка вона дивовижна. У мене було відчуття, що я намагаюсь утримати щось невагоме і одночасно визначитися з вагою невагомого. Мабудь для мене відбулась так зустріч Великої Тиші та моєї Реальності. Дуже хочу і маю намір розповісти цю казочку своїй онуці, їй 7 місяців. Дуже радію від того, який дивовижний подарунок привезе їй бабуся через 2 місяця, бо вона зараз живе в Німеччині. Дякую, EVA, за відчуття натхнення та рівноваги – бо це те, що я відчуваю після знайомства з Казкою.
Да, Я осознала, расширяю свое сознание с Вами
Я счастлива была уже много лет, но такой уровень счастья познала недавно
Это ни с чем не сравнимо
Просто тишина,,, это так ёмко и точно
Как же хорошо жить!