Таємниці колірної гами

Здавна людство відчувало, намагалося збагнути і пояснити магічний вплив кольору на своє життя. Перші зафіксовані спроби це зробити сягають ще часів Платона й Аристотеля. Питаннями кольористики переймалися такі вчені, як Леонардо да Вінчі, І. Ньютон, Г. Гегель.

Чи завжди світ був таким барвистим, як зараз? Чи всі кольори виникли одночасно? Що про це думає Атмалогія?

Почнемо спочатку.

Що таке колір і колірна гама?

Колір — суб’єктивна характеристика сприйняття світлової хвилі, яка ґрунтується на здатності людського зору розрізняти електромагнітне випромінювання з довжиною хвиль у межах видимого діапазону. До видимого діапазону відносяться такі, що мають довжини хвиль від 380 до 760 нм. Технічно колір виникає тоді, коли наш мозок розшифровує сигнали, які отримує ззовні. Вчені вважають, що сприйнятий колір залежить від його спектру та від психофізіологічного стану людини. 

Без цього навколишній світ — всього лише монохроматичне місце, яке купається в електромагнітних випромінюваннях із хвилями різної довжини та інтенсивності. 

Науковці дослідили, що ще до народження, знаходячись у материнському лоні, діти здатні відрізняти світло та темряву. Народившись, через кілька тижнів, немовлята починають розрізняти свій перший колір — червоний. Можливо, це пояснюється тим, що він має найбільшу довжину хвилі серед всіх кольорів, що полегшує сприйняття рецепторами та нервами в очах новонародженої дитини. 

Теж саме ми можемо сказати і про “новонароджене” людство і часи світанку його існування. Всесвіт почався із поєднання Світла і Темряви. Історичні та археологічні дослідження, підтримані найсучаснішими технологіями для відтворення минулих епох, розкривають особливості життя на планеті тисячі років тому. Сучасне розуміння колірної палітри прадавніх людей вказує на те, що в період кам’яного віку вона обмежувалася трьома основними кольорами: червоним, чорним і білим.

У XX столітті було знайдено безліч печер із зображеннями, створеними понад 30-40 тисяч років тому. Гама кольорів там доволі бідна. Є трішки чорного, але переважають відтінки червоного. Хіміки, що аналізували пігменти, використовувані давніми людьми, виявили, що їх приготування було дуже непростим: потрібно було витрачати багато часу та зусиль, довго товкти, варити і так далі. Тобто, це не випадковість. Їхня мета полягала в створенні і відтворенні саме червоного кольору.

Подібна ситуація спостерігається і в інших дописемних культурах, що дотепер існують на планеті. Приміром, індонезійський народ дані у Новій Гвінеї має лише дві назви кольорів, найближчі відповідники яких в західних мовах — це “чорний” і “білий” або “темний” і “світлий”. Кілька інших визначають лише три кольори: чорний, білий і червоний. І ще декілька народностей виокремлюють трохи більше кольорів.

Діапазон кольорів людства розширювався поступово внаслідок розвитку світогляду.

Ототожнюючи колір із природою, погодними явищами, навколишнім світом, стародавні народи віддавали кольорам важливу життєву роль, знаходячи в ньому джерело знань і сил, використовуючи в магічних ритуалах та побуті.

Якщо говорити про моду давнього світу, вона теж відзеркалювала таке “малоколірне” світобачення. Зробити тканину чисто білою було дуже дорого і найчастіше вона виходила сіруватою. Гарний чорний колір навчилися робити значно пізніше. Тож те, шо ми називаємо чорним, у давнину ймовірніше було темно-сірим. 

А от червоний вміли виготовляти, довгий час це був єдиний більш-менш стійкий пігмент. Та дозволити собі одяг яскравого забарвлення могли тільки заможні люди. Пурпур був виключно привілеєм володарів. Наприклад, у Римі було правило, що пурпуровий плащ має право носити лише імператор. Аристократам та сенаторам дозволяли робити одну пурпурову смужку на своєму плащі. Бідні ж носили сіре, безколірне, тьмяне. 

Вчені стверджують, що зелений і синій давні люди не помічали. Коли хотіли їх позначити, називали “темний”. Для греків синій колір був просто відсутнім, він не згадується в жодних писемних пам’ятках. Пізніше, з розвитком технологій, щоб досягти гарного, стійкого і глибокого пігменту синього треба було використовувати неймовірно дорогий барвник — Lapis Lazzuli (лазурит). Це як майже дорогоцінний камінь перетворити у фарбу. Тож у Європі він дуже рідко використовувався з причини дорожнечі. Загалом майже до XII століття його або немає зовсім, або він дуже не значний. 

Якщо трійкова колірна класифікація умовно відповідала дикості та варварству, то четвіркова класифікація говорила вже про більш високий рівень розвитку.

Пліній пише, що найкращі живописці використовують лише чотири кольори: білу, жовту, червону і чорну фарбу.

Північноамериканські індіанці (черокі) виділяли чотири кольори: червоний, чорний, білий і синій. У народів стародавнього Сходу (Китай, Індія) ключовим числом стає “п’ять”. Їх колірна система відповідала порам року, речовинам, небесним тілам і міфічним тваринам. У колірній гамі стародавнього Китаю були зелений-синій, червоний, жовтий, білий і чорний кольори. Наприклад, червоний колір означав «літо–вогонь–південь–Марс–Фенікс», жовтий — «кінець літа–землю–центр–Сатурн», зелений-синій характеризував «весну–дерево–схід–Юпітер–Дракона». Білий символізував «осінь–метал–захід–Венеру–Тигра», а чорний — «зиму–воду–північ–Меркурія–Черепаху і Змію». 

Характерно, що цей процес “забарвлення” світу не був хаотичним. Кольори виникають у різних мовах світу в порядку, універсальному для всіх культур: спочатку чорний і білий, потім червоний, за ними — зелений або жовтий, згодом синій і так далі. Людству невідома культура, яка мала би назви для, приміром, лише червоного та синього кольорів, тому що синій може виникнути лише після того, коли культура вже визначила чорний, білий, червоний, жовтий і, можливо, зелений.

Так поступово, крок за кроком, ми розширювали і збагачували свою колірну гаму. І це не тільки про барви. Шукаючи ключі до цієї теми, філософи і мислителі, науковці і винахідники різних епох та культур пояснювали зв’язок кольору з музикою, словами, емоціями, почуттями. 

В Атмалогії ми розуміємо, що кількість кольорів збільшувалася разом із еволюцією свідомості людини. І кольори — тільки одне віддзеркалення, одна грань цього процесу. 

Інші грані — формування більш широкого діапазону почуттів та емоцій, ароматів, мов, кулінарії, музики, мистецтва тощо.

Як звучить чи пахне колір? Що він розказує?

За допомогою різних кольорів передається емоційний стан людини, її риси характеру, різні соціальні та культурні явища, а також менталітет, соціальні та культурні риси життя народу. Про значення кольорів написано безліч книг, зібрані серйозні бази асоціативних рядів, позитивних та негативних, до кожного відтінку. 

Колір став предметом вивчення низки дисциплін, галузей наук та технологій: психофізики, психофізіології, психології сприйняття, оптики, анатомії ока, колориметрії, світлотехніки, теорії фотографії, поліграфії, хімії барвників тощо. Знання з колористики знайшли практичне застосування у психології та дизайні, релігії та педагогіці, маркетингу та політиці. Сьогодні символіка кольорів оточує нас повсюдно. 

Нікого не дивує, що у піксарівському мультфільмі “Думки навиворіт”, де п’ять персонажів символізують п’ять почуттів, печаль синього кольору, гнів — червоного, а відраза — зеленого. Смайлики-емодзі майже завжди жовті, але якщо вони позначають нудоту, ревнощі, безумство — часто зелені; сум блакитний, а гнів червоний.

На наших очах розширюється колірна гама — збільшується кількість нових кольорів та відтінків. Мови не завжди встигають реагувати та дарувати їм назви. 

Незважаючи на глобалізацію та універсальність, сприйняття кольорів у різних культурах сильно відрізняється. Відмінності у позначенні кольору зазвичай непомітні для носіїв однієї культури, але для представників різних культурних і мовних спільнот вони виявляються вкрай дивними. Так, в’єтнамці та корейці не розрізняють синій і зелений: колір листя і неба у них позначається одним словом xanh. А в англійській мові немає слова на позначення блакитного кольору. І таких прикладів безліч.

Планетарні процеси, які зараз відбуваються і які ми свідчимо на АтмаПлатформі, відкривають для людства шанс на новий еволюційний виток. В тому числі він означатиме черговий рівень стоншення сприйняття — появу нової глибини в палітрі емоцій та почуттів, смаків, ароматів та кольорів. 

В українській мові є чимало призабутих назв кольорів та відтінків — тих, що активно використовувалися нашими предками, та внаслідок історичних подій були загублені або витіснені з ужитку. Це — частина нашої спадщини, історії та Сили, яку ми можемо собі повернути. Ось тільки деякі з них та їх приблизні сусіди-відповідники:

• Лелійний — білий, в контексті білизни та ніжності
• Жаристий — колір жару, вогню, яскраво-червоний
• Кубовий — яскраво-синій, індиговий
• Кармазиновий — темно-малиновий або темно-червоний
• Блаватний — блакитний, волошковий
• Крицевий – сірий
• Цинамоновий — колір кориці
• Коралевий — рожево-помаранчевий
• Амарантовий — червоно-рожевий з фіолетовим відтінком
• Брунатний — коричневий, каштановий

Сьогодні наші свідомості активно гартуються для  Квантового Переходу. Усвідомлено збагачуючи, розширюючи та гармонізуючи свої палітри, ми готуємо надійний фундамент для цього.

Авторка: © ЭVA Іщенко 

!Увага! Цей контент та всі публікації на сайті www.ishchenko.pro є авторськими та захищені авторським правом! Копіювання часткове або повне ЗАБОРОНЕНО без вказівки активного посилання на джерело!