ПРОТЕЯ — Богиня Найкращих Змін 

Казка

Давно-давно, коли світ ще тільки починав своє існування, у піддонних глибинах Всесвітнього Океану жила Богиня Протея — Володарка Найкращих Змін та Дивовижних Перетворень. 

Її ім’я походило від слова Protos, що означало «перша», «первозданна». Протея неймовірно пишалася цим і гордо носила корону Цариці Океану та Володарки Тризуба. 

Ще з народження Богиня була наділена незвичайним даром перетворюватися на що завгодно. Це робило її невловимою та непередбачуваною. Навіть батько Посейдон не завжди міг розпізнати її. Вона обожнювала гратися в свої ігри, перетворюючись то на морського коника, то на перлину у мушлі на троні батька і часто була випадковим свідком таємних океанських справ.  

Протея мала власні покої і особистий трон, сидячи на якому приймала людей та навіть богів. Кожен приходив з надією, що вона подарує їм зміни в житті і принесе удачу та успіх. Але мало хто міг досягти прихильності та любʼязності цієї Богині. 

Вона володіла даром ясного бачення, тому була дуже проникливою. Щоразу, пильно вдивляючись в обличчя людей,  вона одразу бачила, хто перед нею стоїть. Тим, хто на її думку, був вартий найкращих змін у житті, Протея давала особливе завдання. Це могла бути складна загадка, пожертвування чимось дорогим або ж перевірка на гідність і чесність.  

Якось до неї прийшов чоловік, який хотів багато золота. Він попросив, щоб Протея повернула Колесо Фортуни в ту реальність, де він стане багатшим за всіх у світі. Протея, сидячи на троні, прискіпливо просканувала чоловіка. 

— Добре, я можу для тебе це зробити. Але за це ти маєш віддати найдорожче, що у тебе є. 

— Мій дім? — запитав чоловік. 

— Ні. 

— Моя совість? 

— Ні. 

— Мій розум? 

— Ні. 

— Тоді що? 

— Твій син. 

— Я згоден, — не довго думаючи, відповів чоловік. 

— Але не згодна я — Протея скочила з трону і враз перетворилася на вогняну Змію. 

Чоловік дуже злякався, а Протея прошипіла: 

— Ти не заслуговуєш того достатку, якого просиш. Якщо ти відмовився заради багатства від власного сина, то що ж ти тоді за Людина?! Правильна відповідь — я не згоден. А тепер геть звідси. І подумай добре над тим, що ти щойно ледь не вчинив.

Оскільки Протея була Богинею не тільки сприятливих змін, а й чудодійних трансформацій, того ж дня з чоловіком сталося чарівне перетворення. Він усвідомив, що ледь не накоїв дурниць і щодуху побіг додому, щоб обійняти свого рідного сина. Чи не вперше в своєму житті! 

А загалом Протея чемно вислуховувала співбесідника, приймала усілякі дарунки, а потім зникала, лишаючи по собі тільки обіцянки. А тих, у кого були геть безглузді прохання, вона навіть не слухала. Царівна на очах у прохачів просто ставала прозорою океанською піною.  

Та якось до неї завітав зовсім незвичайний гість. Це був воїн, вбрання якого вказувало на те, що він мандрує по світу уже давно. Високий, мужній, статний, із сталевим блиском в очах, він не був схожим на жодного із відвідувачів. 

Після черги нудних прохань Протея ожила. В її очах заграли грайливі бісики. Вона хутко зістрибнула із трону і підпливла до чоловіка.  

— Хто ти такий? — запитала вона, враз перетворившись на морську медузу.  

— Одіссей. Я йду з Троянської війни додому. 

— А що привело тебе в піддонні глибини Всесвітнього Океану? — запитала Протея вже в образі маленької блакитної рибки.    

— Я ніяк не можу знайти дорогу додому. Я шукаю острів Ітака і мандрую вже довгих 10 років. 

— А до мене прийшов, щоб я тобі допомогла? — і вона знову постала у вигляді океанської царівни. 

— Саме так. 

— Що ж, твоє прохання варте того, щоб дарувати тобі Подих Найкращих Змін. Але для початку ти маєш змиритися з тим, що ти ніколи не потрапиш додому. Без твого прийняття та змирення Подих Змін не подіє. 

— Але я не можу цього зробити. 

— А я тобі допоможу. Ти матимеш від мене одне незвичайне завдання. На острові, що над нашим царством, є місцина, де росте особлива квітка. Її звати як мене — Протея. Принеси мені її, і я допоможу тобі потрапити додому. 

— А де саме її шукати? 

Протея підійшла до чоловіка дуже близько і спокусливо прошепотіла на вухо: 

— Там, де найглибша тиша, під сяйвом нового Місяця. У тебе є час до ранку. 

— Інакше? 

— Інакше ти залишишся тут назавжди, і тобі доведеться пізнати весь хаос і хитку мінливість цього життя. 

Одіссей кивнув і відштовхнувшись від дна океану, піднявся назовні. 

Діставшись до острова та дочекавшись ночі, воїн пішов вглиб місцини шукати найбільш тихе місце. Йому здалося, що цей острів зачарований. Від зловісного крику невідомих птахів ставало моторошно. То тут, то там перед ним зненацька зʼявлялися дивні спалахи, схожі на блискавку. Одна із них влучила йому прямо в плече і повалила на землю. Одіссея прострелило струмом. На якусь мить здалося, що це кінець. Але матінка-земля витягла з нього отруту, і Одіссей повільно пішов далі. 

Аж ось він нарешті потрапив у найтихіше місце на острові. Тут дійсно все мовчало, навіть зловісні птахи. І лише молодий місяць зазирав крізь гілля дерев на невеличку галявину. 

— Хто тут? — раптом почув чийсь  металевий голос Одіссей.   

— Одіссей. Я прийшов по квітку Протею. А ти хто? 

— Я вона і є. А навіщо я тобі? 

На галявині раптом щось засвітилося красивим холодним сяйвом. Одіссей зрозумів, що це та сама квітка і підійшов ближче. 

— Хоча я вже знаю: ти не можеш потрапити додому, і Богиня з моїм імʼям хоче, щоб ти приніс мене до неї. 

— Звідки ти знаєш? 

— Я ж не просто квітка. У мене багато здібностей, і яснобачення — одне із них. 

Пелюстки Протеї були схожі на гострі леза, проте рожевий колір надавав їм мʼякості та ніжності. Сяйво, яке йшло від неї, постійно змінювалося: воно ставало то фіолетовим, то блакитним, то рожевим, то зеленим, то жовтим… Кольорів було так багато, що Одіссей вирішив кинути затію рахувати їх. 

— А що ще ти вмієш, крім передбачати? 

— Я можу захистити тебе від всього поганого і убезпечити навіть в найнебезпечніших місцях. Мої пелюстки-леза і металеве сяйво може дати відсіч будь-якому ворогу. Я можу зцілити всі твої тілесні і душевні рани і навіть воскресити із мертвих! А якщо захочеш — я принесу тобі такий спокій і гармонію, що тобі більше ніколи не захочеться додому. А якщо ні — то можу подарувати тобі потужну енергію для перетворення і нових змін. Або наділю тебе такою інтуїцією, що тобі не потрібно буде більше ні до кого звертатися — ти легко знайдеш шлях додому без допомоги Богині Протеї.  

— Хочу! Ось це останнє хочу! Прямо зараз! Мені дуже потрібно додому! 

— Що ж, тоді зірви мене, і я перенесу тебе на острів Ітака.  

Одіссей простяг руку і обережно зірвав квітку. Вона засяяла ще яскравіше, а кольорів, якими вона грала, стало ще більше. 

— Здивувався? — мовила квітка, — Я так влаштована, що коли мене зривають руки незвичайної Людини, я не вʼяну, а навпаки оживаю ще більше. А ти, судячи з усього, незвичайна Людина. Тож… чи готовий ти до подорожі додому? 

Одіссей зупинився. Щось не давало йому спокою. Він вагався, чи вірно чинить, адже пообіцяв принести квітку Богині, а тепер збирається зробити інакше. З іншого боку Протея була настільки непередбачуваною, що, може, вже й забула про нього. 

— Вже світає… — мовив Одіссей. — Часу обмаль. Я відчуваю, що маю вчинити, так як пообіцяв.

— А ось і дарма. Протея дуже мінлива. Ти принесеш їй мене, а вона вже й забула, як тебе звати. Навіщо вона нам, якщо у тебе є я? Я виконаю все, що накажеш. 

Одіссей завагався вдруге. 

— Добре, як скажеш! 

Із цими словами Одіссей разом з квіткою пірнув у піддонний Світ Океану. Він вирішив, що має чинити так, як підказує серце.

У воді Протея стала прозорою. Її розсіяне сяйво перетворилося на промінь з чіткими контурами, який пронизував води океану і сягав самого неба. 

Коли вони опустились на дно, на троні з коралів на них вже чекала красуня Протея з квітами-водоростями у волоссі і Тризубом в руках. 

— Що ж, ти гідно впорався з іспитом, Одіссею. Знаю, що у тебе був імпульс вчинити інакше, але ти приніс цю квітку мені. 

— Саме так. А якби я вчинив інакше? 

— Тоді іспит було би провалено. А знаєш чому? Тому що ця Квітка — це і є я. В ній живе частина моєї душі. Протей на планеті дуже багато. Тож я перебуваю одразу в декількох місцях і знаю все, що відбувається у нашому Всесвіті. Але повернімося до тебе. Як ти здогадався, це була перевірка на чесність і вірність своєму слову, Одіссею. І ти впорався. 

Протея знову підійшла до нього близько і спокусливо прошепотіла на вухо:  

— В тому, що ти насмілишся вночі піти вглиб зачарованого острова, я не сумнівалася. В тому, що не злякаєшся квітки-віщунки — теж. А от чи зможеш ти встояти перед спокусою скористатися нагодою і повернутися додому без мого відома… в цьому я була не впевнена. 

— Я теж, — посміхнувся Одіссей, і простягнув Протеї квітку, — але я дотримався слова. І, знаєш, я навіть готовий лишитися тут із тобою, в світі хаосу і мінливості. Я подумав, що мені до душі таке життя. І ти мені до душі, Протея. Я тинявся по світу 10 років. Можливо, сама доля звела нас сьогодні?  

— Пам’ятаєш, я говорила тобі, що спочатку потрібно змиритися з тим, що ти ніколи не потрапиш додому?  

Протея прийняла квітку і поцілувала Одіссея в щоку.  

— Так, — зашарівся Одіссей. 

— Якщо чесно, я теж не дуже хочу із тобою прощатися. Таких як ти дуже мало у світі. Ти перший, хто дотримав своє слово серед всіх, кого я відправляла за цією квіткою. Решта піддалися спокусі і зрадили мене. 

Вона сіла на трон і продовжила: 

— Але ми не можемо бути разом. Я — Богиня Перемін. А людина прагне сталості навіть в перемінах. Ти не зможеш жити зі мною справжнє людське життя. Ти ніколи не зможеш мене зрозуміти. 

На якусь мить здалося, що Протея ось-ось заплаче. 

— Я сама себе не розумію. Але я прийняла себе такою, як є. А от чи приймеш мене ти такою? Це навряд. 

— Я зможу. Обіцяю. 

— Ні. Я зробила все, що змогла. Ти змирився з тим, що ніколи не потрапиш додому, а отже, нова реальність відкрита, Подих Найкращих Змін вже тут. Бери із собою Квітку, вона покаже тобі найкоротший шлях до твого острова. До того ж, я знаю, що там на тебе чекає твоя сімʼя. І те, що ти залишився тут, було б нерозумно. 

Одіссей ледь не зомлів. З його очей ніби зійшов молочний туман. Він раптом згадав, навіщо він тут. 

— Дійсно. Сімʼя… Я згадав. Так ти зачарувала мене, Протеє? 

— Було трішки. Але тільки трішки.  

Протея підморгнула:

— Це все для твого ж блага. Щоб ти прийняв усе, як є. А тепер прощавай, воїне.Ти кращий з усіх, памʼятай це!

Одіссей завагався, але це було недовго. В його очах зʼявилася вдячність і відданість. 

— Дякую тобі сердечно, Богине Найкращих Змін. Я ніколи не забуду твоєї щедрості. Ніколи! 

І він вперше за 10 довгих літ щиро розсміявся. А потім, відштовхнувшись від дна Океану, зник у сонячному світлі. 

А Богиня Протея з тих пір стала більш чуйною і уважною до людей. Вона зрозуміла, що не всі живуть заради своєї вигоди. Є й ті, для кого Чесність і Вірність своєму Слову дорожча за їхні бажання. 

П.С. Так несподівано для неї самої  Одіссей вніс у життя Богині Перемін Найкращі Зміни 🌺

Авторка: © Omeliya на АтмаПлатформі ЭVA

!Увага! Цей контент та всі публікації на сайті www.ishchenko.pro є авторськими та захищені авторським правом! Копіювання часткове або повне ЗАБОРОНЕНО без вказівки активного посилання на джерело!