— Шах і мат! — сказала Біла Королева Чорній і враз щезла з шахівниці.
Декілька секунд білі і чорні шахи стояли оторопілі. Де вона поділася? І як тепер ділити перемогу?
— Ми перемогли! — вигукнула
Чорна Королева, зловивши момент розпачу.
Чорні шахи враз підняли зброю вгору і почали радісно кричати. Білий Король виступив вперед.
— Де моя Королева? Що ти з нею зробила? І чому перемогли ви, якщо шах і мат було заявлено від нас?!
— Не турбуйся, любий Королю. Твоя Королева у надійному місці. Така наша з нею домовленість. Хто перемагає, той щезає. А отже, перемога за переможеними!
І чорні шахи знову підняли вгору свою зброю і голосно закричали. Білі кинулися на них, але Король помахом руки зупинив їх.
— Поясни. Що це за домовленість і чому я про неї нічого не знаю?
— Це суто жіноче, любий, — відповіла Чорна Королева і сіла на білий трон. — Як ви здогадалися, відтепер обома королівствами правитиму я!
Вона клацнула пальцями і враз всі шахи, і чорні і білі, вишикувались у свої початкові позиції. І Білий Король теж.
— Ось так. — мовила Чорна Королева. — А тепер всім спати. Завтра у нас тяжкий день. Ми йдемо у наступ на сусідню шахівницю, будемо розширювати свої кордони!
Вона знову клацнула пальцями, світло зникло і всі фігури заснули.
Тут було так темно, що Біла Королева не одразу зрозуміла, чи вона жива. Скрізь були розкидані безголові тури і старі шкапи, які колись були гордовитими кіньми. А сплячі пішаки ледь стояли на ногах, розмістившись вздовж темного коридору і вартуючи невідомо що. Похитуючись від вітру, що гуляв між коридорами, вони видавали іржаві звуки, від яких ставало моторошно.
«Я це бачу, а значить я не померла. Це вже добре», — подумала Біла Королева і постукала в двері навпроти. Вони зі скрипом відчинилися і перед нею зʼявилася порожня кімната. Ні вікон, ні світла, ні натяку на життя. Просто порожнеча.
Королева клацнула пальцями і з-під них зʼявилася маленька сфера світла. Хм, магія тут працює, а отже, не все втрачено. Сфера освітила кімнату, але від цього нічого не змінилося. Вона так само була порожня. Біла Королева й гадки не мала, де вона.
Біле і чорне королівство вже довгий час мирно жили на своїй шахівниці і щодня грали партію-другу. По закінченню гри, чия б не була перемога, всі розходились по своїм чорним і білим кімнатам і спокійно засинали. Королеви обох королівств були подругами і часто ходили одна до одної на чай. І ось одного разу їм закортіло чогось новенького. Вони подумали, що між ними вже зʼявилася така довіра, що вони можуть пустити одна одну в свою свідомість. Тож перед черговою партією гри вони домовилися, що переможець потрапляє у свідомість того, хто програв і дізнається про всі його хитрощі і потаємні ходи у наступних іграх в шахи. Чому б і ні. Це було весело і цікаво.
На тому вони й розійшлися.
*********
Але хіба це свідомість? Тут же немає нічого, крім старих коней, безголових тур і скрипучих пішаків! Це якийсь світ поламаних речей! Чи то загублених? А може, у її подруги дійсно в голові, крім цього, нічого немає? Дивно. Сівши у кутку порожнечі, Біла Королева почала думати, куди відправила її супротивниця?
Домовленість була такою: щойно той, хто потрапляє у свідомість іншого, знаходить те, що йому потрібно, він натискає на червону кнопку у мозку і його випускають назовні. Але тут не було ніякої червоної кнопки. Тут не було навіть обіцяної карти мозку, по якій можна було б орієнтуватися! Біла Королева підготувала в своїй свідомості все заздалегідь: і карту, і кнопку, і кімнату із своїми планами і хитромудрими ходами. І вона була далеко не порожньою. Та ні в кого вона не порожня! Там мають жити якісь ідеї, фантазії, досвід. Але ніяк не поламані шахи і порожнеча!
Ні, це однозначно пастка. Це якась потаємна кімната Чорної Королеви, про яку не знає навіть сам її мозок!
Що робити? Їй треба звідси вибиратися. Вона вийшла із порожньої кімнати і пішла затхлими темними коридорами, освітлюючи шлях світловою сферою.
«Магія! — у голові Королеви раптом промайнув інсайт. — Якщо спрацювала магія із світловою сферою, то можливо, спрацює і це!»
Біла Королева клацнула пальцями і уявила, як вона вистрибує з цього місця на свою шахівницю. Портал відчинився, вона стрибнула у нього і майже опинилась в своєму світі. Але враз якась невидима сила виштовхнула її назад у пітьму і портал заблокувався.
— Навіть не думай, — почула вона голос Чорної Королеви. — Відтепер ця вʼязниця — твій дім.
Біла Королева роззирнулася.
— Так ти мене бачиш?
— Не бачу, але відчуваю, коли ти намагаєшся звідти вистрибнути.
— Навіщо ти це робиш? Що це за місце? І чому ти порушила нашу домовленість?
— Я відправила тебе у куток моєї свідомості, де знаходяться давно забуті і нікому не потрібні речі. Ну і тепер ще й ти. Вибач, люба, я не готувала для тебе ні червоної кнопки, ні карти мозку, ні затишної кімнатки з моїми ідеями. Натомість ось тобі мій світ загублених речей, куди я майже ніколи не навідуюсь. А домовленість — це лише слова. Я давно хотіла володіти обома королівствами, моя люба. І як добре, що ти виявилася такою наївною. Але у мене немає часу на балачки. Завтра я йду на сусідні королівства. Тож незабаром до тебе приєднаються ще кілька наївних Білосніжок. А тепер надобраніч.
Клац-клац — і голос Чорної Королеви заблокувався.
Отакої! От так подруга! І що тепер? Лишитися тут навіки? Біла Королева щосили стусанула якийсь іржавий пішак і тихо заплакала. Світлова сфера, що була тут її єдиним другом, почала гладити її по руці, а потім втирати сльози.
Але все ж є великий плюс — Чорна Королева її не бачить, а лишень відчуває, коли та намагається звільнитися, отже контролювати вона її не може. Як і цей дурнуватий куток своєї свідомості. Думай-думай-думай. Що можна зробити, щоб попередити інших її сестер, Білих Королев і самій звільнитися звідси?
Світлова кулька торкнулася її руки і покликала за собою. Королева пішла за нею темними коридами забутого світу.
Вони ішли дуже довго. Кілька годин, а може, і всю ніч. Торкаючись іржавих ґрат, які були розставлені повсюди і закривали виходи із заблокованого світу, сфера світла знімала з них замки і звільняла шлях Королеві.
Дивним було те, що Чорна Королева продумала всі деталі, а от накласти заборону на магію чомусь не допетрала. Без цієї магічної кульки Біла Королева не пройшла б крізь жодні ґрати.
Почувши її думки, сфера підлетіла до своєї господині і щось продзижчала їй на вухо.
— Невже?! — вигукнула Королева. На що сфера радісно закивала і заплескала у світлоносні долоньки.
Виявилось, що магія тут діяла лише біла. А оскільки Чорна Королева володіла чорною магією, то вона мала можливість накласти заборону лише на неї. Доступу на блокування білої магії у неї не було. І цього вона не врахувала.
Вони рушили далі. За цей час Королева згадала всі розмови, де її «подруга» говорила про владу мимохіть. Таких ситуацій виявилося дуже багато. Просто тоді це здавалося жартом, дрібницею.
«Дивно, що я надаю значення лише тому, що хочу бачити і зовсім не бачу дійсності. Вірила тій, для кого була лише інструментом для досягнення цілей. Ну, певно, недарма ж вона Чорна» — завершила свій монолог Біла Королева.
Аж ось вони дійшли до місця, де далі ходу не було. Що це? Два дивних таємничих виступи, за якими, здавалося, щось є. Вони підійшли ближче. Королева хотіла доторкнутися до одного із виступів, але сфера дзвінко запищала, всіма рухами показуючи, що цього робити не варто.
Раптом виступи відчинилися, крізь них прорізалось світло і зʼявилася якась картинка. Спочатку вона була розмита, потім набула чіткості. О, Боже мій! Крізь два отвори Королева побачила свій трон, Біле королівство і свого Короля із підданими!
Це очі — зметикувала вона. Сфера світла вивела її із забутого кутка свідомості і привела до місця, звідки можна було дивитися на світ очима Чорної Королеви. Прекрасно!
Але що це? Білі шахи, всі як один, корилися її волі. Навіть її коханий Білий Король. Без жодного слова, вони мовчки збиралися на війну до сусіднього королівства і не чинили спротиву. Невже Чорна Королева заволоділа її територією не лише формально? Невже по клацанню її пальця всі робили те, що вона хотіла? Зчитавши її думки, світлова сфера закивала. Отакої!
Раптом їх почало кидати у різні боки. По цьому стало ясно, що Чорна Королева розгнівано трусить головою і голосно кричить на підданих. Звук у її голові зашкалював, думки змішалися в один темний клубок і жбурлялися із кутка в куток. Біла Королева закрила руками вуха і міцно за щось ухопилася. Чорна почала верещати ще дужче, адже те, за що ухопилася Біла, була та сама чарівна червона кнопка, яка мала вивести її із цієї клятої свідомості.
Коли вона на неї натиснула, Чорна Королева заверещала ще дужче. Он воно що! Зрозумівши, що це те, що вона шукала, Біла почала тиснути ще і ще. Їх із світловою сферою так хитало, ніби вони потрапили у справжній океанський шторм.
Поряд із червоною кнопкою Біла Королева побачила ще кілька кольорових кнопочок. Це були програми свідомості Чорної, до яких мала доступ лише вона сама.
«Зараз ми тобі влаштуємо!» — подумала Біла Королева і почала натискати на всі кнопки, які тільки бачила. Сфера світла швидко зметикувала і залетіла до Чорної Королеви у ніс, щоб «добити» її лоскотом. Від того вона голосно чхнула і потоком повітря вижбурнула сферу на волю.
Зовні Чорну Королеву добряче хитало, а її піддані розгублено дивилися на неї, час від часу відвертаючи голови, щоб хіхікнути у кулачок.
Біла Королева продовжувала тиснути на всі кнопочки, а сфера світла набрала розгін і з розльоту влупила між бровами зрадливої подруги. Контрольний! Та звела очі докупи, мовила якесь неіснуюче слово, крякнула і скрутилася. В її системі стався збій.
В голові враз усе стихло. Коли Біла Королева прийшла до тями, то відкрила портал і вистрибнула із світу загублених речей прямо на свою шахівницю!
— Шах і мат! — промовила вона і цього разу вже нікуди не щезла.
Чорна Королева була схожа на поламану ляльку, з якої висмикнули всі пружинки. Її очі закотилися, а голова безконтрольно крутилася то ліворуч, то праворуч. Чорні шахи панічно бігали по своїх кімнатах-клітинках і верещали. Адже тепер їхній головний навігатор зламався, і вони не отримували жодного сигналу, що робити далі.
Натомість білі радо зустріли свою Королеву, і підкидаючи зброю вгору, закричали: «Віват, Королево!»
Білий Король міцно обійняв свою кохану і подякував їй за повернення.
— Що ж, — мовила Біла Королева, — я сподіваюсь, ви ще не встигли обʼявити війну нашим мирним сусідам?
— Ні, щойно ми зібралися туди йти і зʼявилася ти,— відповів Король. — А що тепер буде з ними?
І він кивнув на чорне королівство.
— Ми полагодимо Чорну Королеву, але пульт управління відтепер буде у моїх руках, – і вона розтиснула кулачок, в якому лежала чарівна червона кнопка. — Чорна Королева не вміє грати по-чесному, отже, тепер вона гратиме по-моєму.
І підморгнувши своїм підданим, Біла Королева, зайняла свій законний Трон.
Авторка: © Omeliya на платформі ЭVA
!Увага! Цей контент та всі публікації на сайті www.ishchenko.pro є авторськими та захищені авторським правом! Копіювання часткове або повне ЗАБОРОНЕНО без вказівки активного посилання на джерело!
Дякую.Повчальна казка.✨🕊️🔱🇺🇦🌏🌸