Морфогенні поля дещо схожі на інтернет-мережу. Це база даних, де зберігається вся інформація про все, що колись було у цьому світі.
Першим, хто висунув теорію про існування цього феномену, був вчений П.Вейс. Він припустив, що морфогенне поле людини утворюється ще під час процесу запліднення. Це окремий файл, який вміщує інформацію батьків і пронизує нову першоклітину та простір, який її оточує. Поле керує поділом клітини, воно ж визначає час, місце і вид нових клітин. Згодом під його вплив підпадають новоутворені органи. Відбувається формування єдиного біологічного механізму, де всі елементи поєднуються в одне ціле.
Кожна клітина є носієм свого індивідуального поля. Обʼєднуючись між собою, вони створюють загальне поле організму, яке змінюється в залежності від динаміки його розвитку.
Ефект Кірліана
Ефект Кірліана — це ще один доказ того, що морфогенне поле існує. Він відкрив ефект світіння навколо біологічних структур, що знаходились у високочастотних електричних полях. Це світіння було видно не лише неозброєним оком, а й на фотографіях. Експеримент показав, що колір та яскравість світла навколо предмету залежить від його стану. Наприклад, промені навколо щойно зірваного листочка набагато яскравіші, ніж навколо того, який майже зівʼяв.
Світіння також було виявлено і навколо частин людського тіла. Ситуація з інтенсивністю була така ж, як у випадку із листочком: чим краще почувалася людина, тим яскравіші були промінці. Отже, наш стан і кількість світла у структурі тісно взаємоповʼязані між собою. Чим більше Світла, тим кращий стан, і навпаки.
Людина як приймач інформації
Ми є свідомість, яка безперервно мислить. Звідки беруться думки, стани та образи? Чи являємось ми творцями наших думок, чи ми є лише приймачами інфопотоків, які течуть через нас? Якщо так, то виходить, що всі наші дії задля пізнання себе і цього світу: медитації, мантри, духовні практики, вхід в розширений стан свідомості, — є нічим іншим, як налаштуванням на прийом інформації.
За версією філософа В.Налімова, всі «континуальні потоки знаходяться поза межами людини, але не поза межами людства». Всі біологічні істоти, вважає він, мають змогу підключатися до цих потоків і черпати з них інформацію.
Крім цього, є версія, що науковці, які робили великі відкриття, насправді не винаходили свої творіння, а просто відкривали людям те, що вже існувало, зчитуючи це із морфогенного поля.
Цю думку підтримував і видатний психолог К. Юнг, який є засновником теорії колективного несвідомого. Він вважав, що:
«Прогрес — це підготовка свідомості до сприйняття ідей з інформаційних потоків».
Теорія Руперта Шелдрейка
Відомий вчений Руперт Шелдрейк дослідив, що біологічна істота легше засвоює нові знання, коли вони доступні великій кількості людей чи тварин. Ця теорія в свій час здавалась божевільною і багатьма науковцями сприймалася як жарт. Але велика кількість дослідів підтвердили її існування.
Дослід 1. Синиці і молоко
На початку 20-го століття у європейських молочників існувала традиція щоранку залишати пляшки з молоком біля будинків мешканців міста. Але перш ніж молоко забирали люди, їх куштували… синички. Ці розумні істоти винайшли хитрий спосіб: прокльовуючи кришечки пляшок, вони сьорбали звідти молоко. Спочатку це помітили лише в одному англійському містечку. Але згодом синички іншого міста почали робити те ж саме, а через кілька років цю манеру перейняли всі європейські синиці. Війна в 45-му на певний період перервала цю традицію. Та через 8 років, коли все закінчилось, а покоління синиць змінилося (термін їхнього життя складає близько трьох років) разом з відновленням традиції доставки молока, синиці повернулись до улюбленої справи. Як це можливо? Адже того покоління, яке памʼятало, як прокльовувати кришки пляшок, вже не було.
Відповідь — нижче.
Дослід 2. Поле Образів
Студентам із Англії запропонували вивчити напамʼять три невеликих японських віршика. Один із них був просто набором слів, другий написаний невідомим автором, а третій — представником класики дуже відомого японського автора (як у нас Т.Г.Шевченко).
Жоден із студентів не знав японської мови, а також про те, ким написані ці вірші. Але кожен з них найкраще запамʼятав саме той, що належав до класики. Повторивши ці експерименти кілька разів, Руперт Шелдрейк висунув теорію, що існує загальне Поле Образів, де зберігаються всезагальні знання, включаючи цей старовинний японський вірш. Оскільки він відомий багатьом людям, то його відбиток закарбований в загальній свідомості набагато глибше, ніж інші твори. До речі, крім віршів, ми зчитуємо звідти розповсюджені ідеї, моделі поведінки, відчуття та ін.
Повертаючись до наших синичок, скажемо, що такі морфогенні поля існують в світі птахів, тварин і навіть рослин та кристалів. Тобто, нове покоління синиць просто зчитало звідти інформацію про спосіб здобуття молока з пляшок.
Дослід 3. Лабіринт
Цей дослід тривав цілих 15 років, але був того вартий. Щурів помістили в лабіринт, з якого вони мали знайти вихід. Перше покоління в пошуках виходу з лабіринту допустило близько 200 помилок, в той час як останнє всього лише 20. Трохи пізніше вже на іншому континенті з іншими щурами був проведений точно такий самий експеримент. В результаті нього щури віднаходили вихід з лабіринту практично одразу. Вони не мали ніякого відношення до тих щурів, що були першопрохідцями, а отже, ці знання не могли передатися їм на генетичному рівні. Тоді звідки вони знали? Руперт Шелдрейк впевнений — із морфогенних полів.
Свідомість тварин, як і людей налаштовується на певну хвилю і «ловить памʼять» інших тварин.
Саме тому нам набагато легше сприймати те, що вже відомо більшості людей. Наприклад, ту ж англійську мову легше вивчити, ніж японську. Вона у всіх на слуху, її знають багато людей. А отже, налаштувавшись на певну хвилю, ви можете її зчитувати і легше запамʼятовувати вимову та слова.
Крім цього, експерименти показали, що морфогенні поля піддаються змінам під дією нових знань. Якщо завтра нікому невідомий вірш вивчить велика кількість людей, він закарбується в полі і стане загальнодоступним.
За словами Руперта, Всесвіт не живе по усталеним законам, а змінюється в залежності від тих образів, які закарбовуються в загальній памʼяті. Змінюватися можуть навіть прадавні образи-звички, які викристалізовувались не одним поколінням. Адже в світі все прагне еволюції, і це прагнення теж прописане в морфогенному полі.
Запит-відповідь та ефект плацебо
Шелдрейк перший висунув теорію про існування єдиного загального поля, яке обʼєднує решту колективних свідомостей (людей, тварин, птахів і т.д.). З цією Свідомістю ми співпрацюємо в Атмалогії, надсилаючи запити та отримуючи відповіді.
Наявність колективного Розуму пояснює і надприродні здібності людей: яснобачення, ясновідчуття, телепатія та ін.
Наприклад, коли людина відчуває чийсь погляд спиною, насправді вона зчитує думку того, хто на неї дивиться. А коли ми передбачаємо якісь події, то насправді ми самі створюємо це знання на основі свого досвіду, посилаємо його в поле і отримуємо назад уже в своїй реальності. Саме так працює механізм здійснення бажань, самозцілення та заміна негативних установок на позитивні. Саме таким шляхом ідуть психологи, які переформатовують свідомість людини. Так спрацьовує і ефект плацебо, коли ми здатні зцілитися лише своїм наміром.
В медицині є яскравий приклад того, як це працює. Одному чоловіку, хворому на рак, вводили крапельниці із звичайною водою. Доки він про це знав, все йшло добре. Повіривши, що це суперефективні ліки, чоловік швидко одужував. Та коли він про це дізнався, хвороба одразу до нього повернулася. В результаті чоловік помер. Лікарі були переконані — якби не відкрили йому секрет про псевдоліки, він жив би далі.
Вчені теж користуються ефектом програмування — стверджує Шелдрейк. Приступаючи до дослідів, вони надсилають запит у морфогенне поле і чекають, коли він здійсниться. Їхнє очікування прописується в загальній свідомості і повертається до них затребуваним результатом. Навіть фізики-ядерники — жартує він — спочатку вигадали теорію про субатомні частоти, а потім вже поле їм це підтвердило. З іншого боку, тут не до жартів, адже таким чином поле можна запрограмувати на будь-що. І наміри можуть бути не завжди добрими.
Ми знаємо багато прикладів, коли вчителі обирали із класу улюбленців-учнів, і ті дійсно видавали результати кращі за інших. При цьому їхні природні здібності були посередніми, а деколи навіть гіршими, ніж у інших учнів.
Ще один цікавий факт: під час експерименту з мишами вчені виявили, що ті переймають національні особливості дослідників. Так, миші, які потрапили до американця, перш ніж видати результат, довго бігали по клітці, відволікаючись на всілякі пустощі. В той час як миші, з якими працював німець, сиділи тихо, неспішно вивіряючи шляхи і лише потім видавали результат.
Фантомні болі
Окрім загального поля, у кожної людини є своє індивідуальне. Воно формує думки, емоції, моделі поведінки, ментальні установки і навіть фізичне тіло. Все, що з нами колись відбувалося, все, що ми відчували і думали, залишається в ньому до самої смерті. Цей факт пояснює наявність фантомних болей, коли про себе дають знати втрачені частини тіла.
Є декілька цікавих прикладів, повʼязаних із фантомними болями. Один чоловік після втрати пальця на руці, помістив його в спиртовий розчин і зберігав у коморі. Одного разу він почав відчувати сильний холод у фантомі. Зазирнувши у комору, він побачив розбите вікно, через яке заходило холодне повітря. Чоловік переніс свій палець у тепле місце, після чого відчуття холоду у фантомі зникло.
Інший випадок стався з воякою, який втратив ногу на війні. Його пальці на відсутній нозі постійно судомило, що викликало невимовний біль. Чоловік не втримав і поїхав у те місце, де закопав свою ногу. Діставши її, він побачив, що пальці на кінцівці дійсно були скручені. Коли він їх розігнув, до нього прийшло полегшення — фантомні болі зникли.
Руперт Шелдрейк стверджує, що фантоми можуть відчувати абсолютно всі люди. Будь-хто з нас може налаштуватися на потрібну хвилю і відчути фантом іншої людини.
Це також підтверджено рядом проведених експериментів.
Один чоловік міг торкатися своєю втраченою ногою до інших людей, і вони реально відчували цей дотик. Медсестра одного із шпиталів з такою точністю описувала фантоми пацієнтів, що, здавалося, вона їх бачить. А один вірний пес ніколи не ходив і не лежав на тому місці, де мала би бути ампутована нога господаря. Більше того, він обходив це місце так, ніби там і справді була його кінцівка.
Ніщо не щезає безслідно
Квантова теорія стверджує: якщо два елементи відділяються від атома і розлітаються один від одного на велику відстань, все одно вплив на один елемент буде відчувати на собі й інший.
Про це ж сказав і відомий антрополог Джеймс Фрейзер: «Зв’язок між речами, які пересікались між собою, залишається навіть тоді, коли вони вже фізично не контактують».
До речі, це було відомо ще прадавнім людям, коли ніхто не знав, що таке наука. А в малайзійських племенах ще досі існує традиція зберігати обрізане волосся та нігті. Вважається, що це частина поля людини і доступ до цієї інформації має бути лише у неї.
Звʼязок між людьми і тваринами
Руперт Шелдрейк був тим, хто вперше висунув думку про те, що домашних тварин та їхніх господарів обʼєднує єдине морфогенне поле. Ось чому існує величезна кількість випадків, коли, будучи за тисячу кілометрів, собаки все одно знаходили свого господаря. За цією ж причиною домашні тварини відчувають, коли господарі мають піти з дому і повернутися з роботи. Кішка або пес просто зчитує інформацію з поля.
Вчені проводили експеримент з голубами, які завжди повертаються додому. Щоб дезорієнтувати птахів у просторі, їм вставляли спеціальні лінзи в очі, блокували нюх, обприскуючи ароматизаторами, перелаштовували біологічні ритми і навіть навішували на птахів магніти — в разі, якщо вони орієнтуються за магнітними випромінюваннями. Але птахи все одно віднаходили шлях додому. Навіть коли їхній дім переносили в інше місце!
Шелдрейк назвав цей феномен «еластичною ниткою», яка розтягується між птахом і його домом, коли вона відлітає і скорочується, притягуючи її назад.
До всього, ми знаємо, що тварини здатні передчувати різні стихійні лиха. Вони більш чутливі до інформації, що надходить із загального поля, оскільки у них немає тих клопотів та справ, які збивають людину з налаштування на інформаційні хвилі.
В 1960 році перед землетрусом в Марокко, з міста, де мало сталося лихо, втекли всі бродячі пси. Те саме відбулося в бувшій Югославії три роки потому. Існує безліч історій, коли тварини рятували своїх господарів, просячи вивести їх на вулицю або навпаки — сховатися у момент небезпеки.
А у древньому Китаї навмисне тримали псів, які передбачали стихійні лиха!
Ось такі дива творять морфогенні поля. А які є приклади у вас стосовно цього? Ми впевнені, що з кожним з вас хоч раз у житті відбувалися дива, які не можна було пояснити логікою.
Авторка: ©️ЭVA🕊️
!Увага! Цей контент та всі публікації на сайті www.ishchenko.pro є авторськими та захищені авторським правом! Копіювання часткове або повне ЗАБОРОНЕНО без вказівки активного посилання на джерело!
Дякую!!!
Дякую, згодна з авторською публікацією.