Козаки-характерники були носіями древніх знань, які допомагали їм через зв’язок зі своїм духовним ядром отримувати доступ до надздібностей. Практичне володіння мистецтвом накопичення, концентрації та управління життєвою силою за часів козацтва лежало в основі ефективності воїна. Але серед непосвячених це породжувало безліч міфів про характерників-волхвів.
Характерні характерники
В прадавніх історичних джерелах характерниками називали воїнів, наділених надприродними здібностями. На перший погляд, звичне та милозвучне для слов’янського слуху слово вселяє нам думку про сильний Дух і Характер. Насправді тут криється глибший зміст.
Давнє слово «характерник» походить від кореня «хара». На санскриті це слово означає одне з імен Бога, японською — це «живіт», центр трансформації життєвої сили. В давньогрецькій мові від Хари походять слова «харизма» (багатство життєвої сили) та «характер» (особливості її прояву в психіці людини). А в українській мові — це «знахар» (знавець життєвої сили) та «характерник» — майстер, який опанував мистецтво управління Життєвою Силою.
Характерниками називали людей, які володіють екстрасенсорними та паранормальними можливостями: телепатією, яснобаченням, гіпнотичним впливом. Існує багато легенд про те, як козаки-характерники подорожували до Наві, тобто в потойбічний світ.
Головною метою характерників було опанувати своє життя і свідомість. Ця мета була основою їхнього Шляху
Вони пізнавали те, що знаходиться в руках Фатума, «сідали на переднє місце у візку Долі» і брали віжки в свої руки. Особливість такого психофізичного стану полягала у напрацюванні відповідного характерного психотипу, який розкривався в поведінці, рисах характеру, манерах розмовляти та одягатися. У народі їх називали ХАРАКТЕРНИКАМИ через рідкісне, овіяне духом істинності, становлення себе в житті.
Вони постійно вдосконалювалися фізично та духовно, жили в єднанні з Природою, вшановували сили Землі та Неба, розвивали свій могутній Дух, розкривали природні здібності, вчилися розуміти Світ та користуватися його Силою. На Сході такі люди здобували титул Бодхісаттви. Він уособлював в собі ідеали честі, слави, суспільної моралі.
Світогляд як основа сили
Філософія характерників була простою: ніколи не впадати у зневіру та розпач, які гальмують повне саморозкриття. Вони стверджували: «Це неймовірно важко, але це як саме життя — лише гра. Виграє в ній той, хто, проходячи всі труднощі, не втягується, незважаючи ні на що та відсторонено споглядає хитрощі долі».
Знання характерників походило з дуже простих речей — врівноваження внутрішнього з навколишнім середовищем до повного злиття. Після цього людина починала взаємодіяти зі світом із зовсім іншого стану.
Стратегічно важливий напрямок їхнього життя звучить як: «Твій шлях лежить між Землею і Небом», тобто, ніде на Землі, у сфері повсякденного буття. Тільки відокремлення особистості від звичайного світу та оволодіння позицією «поза землею і небом», гарантує отримання доступу до Абсолютного Знання.
Ти рівний з усіма і кожним окремо, але за Духом тобі немає рівного на Землі
Управління своїм життям стає можливим за умови беззастережного звільнення людського Духа, коли людина вже усвідомлює Божественну Іскру, приховану в її Душі. Спалахи нових еманацій, які виникають під час цього, розкривають дивовижну здатність впливати на перебіг подій. Завдяки можливості одномоментної присутності в різних місцях вони направляють події у вірне русло
«Три речі мають значущість: земля твоя, твій народ і твоє серце» — це здатність керувати своїм Життям. Вона виводить людину на висоту, де проходить усвідомлений шлях її Долі. Необхідно володіти бездоганно вивіреним почуття Істини, щоб не помилитися на цьому шляху, адже ситуація може погіршитися, незважаючи на всі добрі наміри.
Саме людське серце дає точне розуміння істин, які є основою буття. Такий шлях, коли істинність процесів зважується на терезах серця, зустрічається майже у всіх відомих езотеричних вченнях. Стародавні магічні культури (наприклад, острів Пасхи) прямо називали шлях свого розвитку «шляхом серця», а себе «справжніми воїнами шляху серця». «На шляху серця не може бути досягнень, шлях серця — це саме життя», — так говориться в найбільш поширеному в цій культурі афоризмі.
«Ніколи не вчи, ніколи не втручайся, не порушуй того, для кого ще не настав час». Виконання цього правила вимагає безумовного пізнання та досконалого дотримання принципів духовного воїна. Воно розкриває ставлення козаків-характерників до втручання у навколишнє життя, бо людина сама несе знання, вчитель лише допомагає розкрити його. Езотеричні вчення Сходу говорять про це так: «Вчитель приходить тоді, коли готовий учень».
«Ніколи не будь таким, яким би тебе не вважали інші». Цей девіз утримує людину у відповідних рамках її дій та вчинків, ставлячи як застереження співтовариству характерників.
Важливим правилом було неприйняття жрецтва та священства, тобто посередників
Характерник був дуже волелюбним, спілкувався з Вищими Силами лише напряму — через використання психофізичних систем, які розвивають інформаційне сприйняття та змінюють архітектоніку і структуру мозку.
Через гармонійний прояв якостей характеру, добре відбудоване ядро, центрованість, внутрішню вкоріненість в Істинному Я козаки-характерники набували надприродних властивостей.
Можливості характерників
Джерела козацьких часів мають багато згадок про «чудеса» цих надлюдей.
Історик Дмитро Яворницький стверджує, що «між козаками завжди були так звані «характерники», яких ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали».
Вони могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, переходити через річку по сукні або циновки з лози. Про них говорили, що вони беруть розпечені ядра голими руками, бачать за кілька верст, можуть перебувати на дні річки, вилазити із зашитих мішків, обертатися на вовків, перетворювати людей на кущі, а вершників — на птахів.
Кажуть, що їхнє коріння сягає давньоукраїнських язичницьких волхвів (віщунів, чарівників). На думку відомого дослідника козацьких бойових мистецтв Володимира Пілата:
«Після хрещення Русі, переслідувані князями та греками волхви, жерці та воїни-охоронці храмів об’єднувалися в таємні громади і у віддалених від великих міст місцях стали створювати Січі. На островах Дніпра, узбережжях Бугу та Дністра, у Карпатах та численних лісах України (Русі) волхви заснували школи бойового гарту, в яких шлях воїна до вершин досконалості спирався на рідну віру, споконвічні звичаї та обряди».
Козаки-характерники могли наводити ілюзію на своїх ворогів.
Коли їм ніде було сховатися від татарів, вони ставили серед поля списи по колу, а потім зусиллям волі і духу входили в особливий психоенергетичний стан. Їхній намір перетворювався на дійсність. Татари бачили серед поля дубовий гай, зупинялися та поверталися назад. Це і є Мана чи Ілюзія. Такі ірраціональні речі не раз позбавляли козаків ворогів. Кажуть, що після таких зусиль вони могли спати три доби, щоб відновити сили!
Польський хроніст М. Бєльський в історії про битву козаків Івана Підкови з молдавським господарем Петром під Яссами у 1577 році, вказує на те, що серед запорожців був воїн, який замовляв кулі.
Описуючи гайдамацькі загони, історик О. Скальковський звертає увагу на надзвичайні здібності деяких учасників: «Між цими ватагами були отамани, вони ще називалися характерниками, тобто такі чарівники, що жодна вогненна зброя, куля чи гармата вбити не може… ватажок так зачарує всіх в домі, що ніхто з них не почує і не побачить жодного козака з його зграї…»
Уміння подорожувати в минуле і майбутнє, невидимо переміщатися місцевістю, підпорядковувати собі час, працювати з озброєними супротивниками із зав’язаними очима здається нереальним. Але воно знаходить підтвердження у реальних тренуваннях. Коли ти на рівні Духа, ти можеш дати команду супротивникові — «ти мене не бачиш», або ж навпаки, «ти бачиш 20 моїх двійників». Нейтралізувати противника шляхом відключення його енергосистеми або дати команду стріляти повз — все це можливо при повному злитті з Духом. Віддаючи тіло Духу на ручне управління, вони оминали свідомий розум, в якому перебувають усі обмеження.
Козаки-характерники також мали цілющі здібності, побудовані на застосуванні розширених станів свідомості з мінімальною кількістю ліків.
Щоб стати характерником, потрібно було пройти складні випробування. В якості «випускного іспиту» кандидат мав переплисти на човні всі дніпровські пороги, що під час «великої води» було зробити практично неможливо. Але при виконанні цього неможливого, у них стиралася грань між життям і смертю, знімалися всі захисні оболонки та з’являлися надздібності. Реакція на таку раптову загрозу була лише одна: відбувалося пробудження Внутрішньої Сили через активацію Центру Хара. Зовні це виглядало як вибух вулканічної сили, яка змітає все навкруги.
Автор: © ЭVA Іщенко
!Увага! Цей контент та всі публікації на сайті www.ishchenko.pro є авторськими та захищені авторським правом! Копіювання часткове або повне ЗАБОРОНЕНО без вказівки активного посилання на джерело!